10 лютого – 70 років від дня народження І. М. Царинного (1952-2000), поета, який деякий час жив і працював у м. Миколаєві.
Царинний Іван Михайлович – український поет, член Національної спілки письменників України (1979). Народився 10 лютого 1952 р. у м. Яготин Київської області. Працював робітником у радгоспі. Закінчив Житомирське професійно-технічне училище, працював електрозварником в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона, на Яготинській компресорній станції, Баришівському заводі «Блискавка», у Київському видавництві «Молодь».
Писати вірші почав рано, але лише у двадцятип'ятирічному віці з'явилося кілька доробок у періодиці, якими поет привернув до себе увагу українських літераторів та письменників. «У світі цього поета — вага зернини серцем зважується, світло до ранку у снах живе, бджола голосить за пасічником…» — так відгукнувся Іван Драч на перші його вірші.
1987 р. Іван Царинний закінчив Вищі літературні курси Літературного інституту ім. М. Горького, а згодом переїхав жити і працювати до Миколаєва, де керував обласною молодіжною літературною студією «Джерела». Був активістом Миколаївської крайової організації Народного Руху України, Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (нині Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка). Брав активну участь у становленні неформальної преси Миколаєва. З 1989 по 1992 рр. працював головним редактором першої у Миколаєві незалежної газети «Чорноморія» (виходила з грудня 1989 по травень 1993 рр.). Друкувався у журналах «Дніпро», «Ранок», «Україна», миколаївських обласних газетах «Південна правда», «Ленінське плем'я».
Мова творів поета зачаровує різнобарвними художніми засобами. Як стверджував миколаївський поет Е. Январьов, «…він бере читача за руку і вводить у ліс. Цього лісу не знайдеш на жодній карті. Він належить Івану Царинному. Тут поет господар, звірі тут «сонце літає, як птах, «літо брови дітям золотить»… Сама Україна дихає зі сторінок поетичних творів земляка. Ми впізнаємо і рідні соняхи, і яблука й барвінки, і верби, калиновий гай…». Помер 23 березня 2000 р., похований у м. Яготин Київської області.