16 лютого – 70 років від дня народження В. О. Жадька (р.н. 1952), прозаїка, публіциста, видавця, який деякий час жив і працював на Миколаївщині.
Жадько Віктор Олексійович – письменник, публіцист, науковець, видавець, некрополезнавець, краєзнавець. Заслужений працівник освіти України (2007). Доктор філософських наук (2008), професор (2011), Почесний академік Національної академії педагогічних наук України (2021). Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Активний учасник Революції Гідності.
Народився 16 лютого 1952 р. в с. Іваньки Маньківського району Черкаської області в родині коваля. Після закінчення школи приїхав до Миколаєва. Після військової служби у Латвії та Литві, став студентом філологічного факультету Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г Бєлінського (1972-1976) (зараз Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського). Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу – Л. Куліченко, М. Божаткін, І. Григурко, В. Бойченко, В. Юр'єв, Е. Январьов, К. Курашкевич, В. Пучков, К. Голубкова, Д. Кремінь – завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.
Після закінчення інституту обрав професію журналіста. Закінчив Вищу партійну школу. Попрацювавши деякий час на Миколаївщині – редактором та на партійній роботі, переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».
Місто юності Миколаїв назавжди ввійшло в душу та серце Віктора Жадька. Десять творів – роман, повісті, художньо-документальні нариси та історичні календарі, пов'язані з історією міста корабелів і його сьогоденням.
Автор близько двохсот праць та публікацій у наукових вісниках, журналах, газетах як в Україні, так і за кордоном. Окремими виданнями побачили світ художньо-документальна повість «Передай вогонь синам» (1984) – про Героя Соціалістичної праці з Жовтневого району Миколаївщини Володимира Несторовича Крамаренка; краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва» (1985); художньо-документальна повість «Де стежку торували партизани» (1987) про студентський пошуковий загін «Прометей», який упродовж трьох років пройшов шляхом легендарного партизанського з’єднання ім. С. А. Ковпака від Путивля до Карпат.
Особливо захопився долею українського грека Миколи Миколайовича Аркаса, видавши роман «Грек із душею українця» (2003) та двотомне видання «Микола Аркас» (2008).
Роман-хроніка «Восставшие против императора», який створювався упродовж тридцяти років на основі документальних матеріалів, розповідає про декабристів, які чесно жили і робили свою справу. Віктор Жадько підготував белетризовану історію улюбленого міста – трилогію, а саме «Благословенне святим Миколаєм» (2000), книжку художньо-документальних єсеїв «А степ як море» (2003), у якій він розповідає про непересічних особистостей краю, упорядкував унікальну енциклопедію – історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки» (2003). За них був удостоєний обласної премії ім. Миколи Аркаса. 2021 р. вийшло з друку історико-біографічне та методичне видання «Таємини буття Валерія Бойченка» про життя та творчість миколаївського поета та громадського діяча В.П. Бойченка. Двома рокам раніше підготував та видав книгу «Не маємо права забути: вибране з творчості В. Бойченка та І. Григурка». Ці книги він безкоштовно презентував бібліотекам Миколаївської області та м. Миколаєва. Є вони і в Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького.
Жадько В. – лауреат освітянської премії «Залиш мені в спадщину думку найвищу», обласної премії ім. Миколи Аркаса (м. Миколаїв, 2002), премії ім. Дмитра Нитченка (2005), Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка (2007), краєзнавчої премії ім. Михайла Максимовича (м. Черкаси, 2008).
Дружні стосунки з Віктором Олексійовичем підтримають співробітники Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького. У бібліотечному музеї зберігаються численні матеріали, подаровані Віктором Олексійович Жадьком, присвячені як самому Віктору Олексійовичу, так і миколаївським письменникам, з якими він товаришував.